звичайне

ЗВИЧА́ЙНЕ, присл., рідко.

Те саме, що звича́йно 1–3.

Чому її погляд, звичайне такий холодно-байдужий, тепер блищить вогким промінням щирих, аж болючих радощів? (Леся Українка);

Думала [вдова] іти в черниці Або вбитись, утопитись, Так жаль маленьких діток стало – Звичайне, мати, що й казать (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. звичайне — присл., рідко. Те саме, що звичайно 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. звичайне — ЗВИЧА́ЙНЕ, присл., рідко. Те саме, що звича́йно 1-3. Чому її погляд, звичайне такий холодно-байдужий, тепер блищить вогким промінням щирих, аж болючих радощів? (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах