звичайненько

ЗВИЧАЙНЕ́НЬКО. Присл. до звичайне́нький.

Зазмагались [сонечко і дощик]. — Хто все плодить: Груші, сливи, огірочки? — А без мене,— дощ доводить,— Враз пов’януть всі садочки! — Так сперечались довгенько І на тому покінчили, Щоб робити звичайненько їм обом, як перш робили (Граб., І, 1959, 452);

Вона привіталася до всіх звичайненько, всі відповіли їй так само, тільки сваха Одарка немов не примітила її (Л. Янов., І, 1959, 384).

Значення в інших словниках

1. звичайненько — звичайне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звичайненько — Присл. до звичайненький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звичайненько — Звичайненький, -а, -е, звичайненько нар. ум. отъ звичайний, звичайно.  Словник української мови Грінченка