звичайненько
ЗВИЧАЙНЕ́НЬКО. Присл. до звичайне́нький.
Зазмагались [сонечко і дощик]. — Хто все плодить: Груші, сливи, огірочки? — А без мене,— дощ доводить,— Враз пов’януть всі садочки! — Так сперечались довгенько І на тому покінчили, Щоб робити звичайненько їм обом, як перш робили (Граб., І, 1959, 452);
Вона привіталася до всіх звичайненько, всі відповіли їй так само, тільки сваха Одарка немов не примітила її (Л. Янов., І, 1959, 384).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звичайненько — звичайне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- звичайненько — Присл. до звичайненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звичайненько — Звичайненький, -а, -е, звичайненько нар. ум. отъ звичайний, звичайно. Словник української мови Грінченка