1. Словник української мови в 11 томах

звичайненький

ЗВИЧАЙНЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить звичайний (у 1, 2, 4 знач.).

— Чи вже ж пак тобі великий пан і драненький писарець — усе одно? До одних треба бути, звичайно, привітним та звичайненьким, а до других — так собі… (Н.-Лев., І, 1956, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звичайненький — звичайне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звичайненький — -а, -е. Досить звичайний (у 1, 2, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови