зворушення

ЗВОРУ́ШЕННЯ, я, с. Стан за знач. звору́ши́тися.

О. Альойзій аж почервонів зі зворушення (Март., Тв., 1954, 171);

Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа — я почуваю себе щасливим: таке все яскраве, свіже, повне і сильне, що я тремчу од зворушення (Коцюб., III, 1956, 282);

Запевняв [Антонас], що він найде їй добру роботу. Поля може піти з ним разом, і все буде гаразд. Дівчина зарум’янилася із зворушення і не знала, як дякувати (Ірчан, II, 1958, 297);

Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно,.. що ні дивитися на неї, ні слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 17).

Значення в інших словниках

1. зворушення — звору́шення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зворушення — Розчулення, розчуленість, зворушеність, зст. зрушення.  Словник синонімів Караванського
3. зворушення — [звоурушеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
4. зворушення — -я, с. Стан за знач. зворушитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зворушення — Звору́шення, -ння; -шення, -шень і -шеннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)