зворушено

ЗВОРУ́ШЕНО. Присл. до звору́шений² 2.

Давид поклав на плече Тихонові руку й сказав зворушено, а твердо: — Да, трудно. Тихоне (Головко, II, 1957, 85);

Марійка зворушено потиснула простягнену руку (Донч., V, 1957, 418);

— Яка красива. Ну — лялечка! — ніжно і зворушено промовила мати (Довж., Зач. Десна, 1957, 479).

Значення в інших словниках

1. зворушено — звору́шено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. зворушено — Присл. до зворушений II 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови