звукозапис

ЗВУКОЗА́ПИС, у, ч. Запис спеціальними приладами на плівку, пластинку і т. ін. звуків мови, пісні, музики і т. ін.

Звукозапис може в необмеженій кількості разів відтворюватися апаратом (Нариси з діалектології.., 1955, 185);

Фірма «Телефункен» [ФРН] випустила нові пластинки для звукозапису, їх можна згинати і пересилати у звичайному конверті (Наука.., 10, 1965, 45).

Значення в інших словниках

1. звукозапис — звукоза́пис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. звукозапис — -у, ч. Запис спеціальними приладами на плівку, пластинку і т. ін. звуків мови, пісні, музики і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звукозапис — Фіксація звукових коливань, здійснювана за допомогою спеціальних пристроїв на звуконосіях (грамплатівці, магнітофонній стрічці, кіноплівці, компакт — дисках тощо). Апарат для З. розробили Т.Едісон та незалежно від нього Т.Кро в 1877 році.  Словник-довідник музичних термінів