звуконепроникний
ЗВУКОНЕПРОНИКНИ́Й, а́, е́.
1. Який не пропускає звуків і шумів.
На основі склопластиків виготовляють кузови машин, корпуси катерів, звуконепроникні плити, покрівлю, труби (Рад. Укр., 18.II 1964, 2).
2. Ізольований від звуків, шумів.
Радянські космонавти проходять спеціальне тренування в умовах ізоляції у звуконепроникних камерах (Наука.., 7, 1961, 15).
Словник української мови (СУМ-11)