звучний

ЗВУ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий.

Драматична поема «Ярослав Мудрий» написана легким, звучним віршем, образною мовою (Укр. рад. драм.., 1957, 84);

Звучний голос.

2. Який видає чисті, дзвінкі звуки.

Чому на чернігівські бандури великий попит? Тому, що вони звучні, легкі, красиві (Знання.., 1, 1966, 17).

3. перен. Пишномовний, багатообіцяючий.

— Альфа! Альфа, сюди! — Худюча Альфа, що мала таке звучне ім’я, прищуливши вуха, подалася на той поклик (Збан., Ліс. красуня, 1955, 3).

Значення в інших словниках

1. звучний — зву́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. звучний — Лункий, гучний, голосний, р. згучний.  Словник синонімів Караванського
3. звучний — -а, -е. 1》 Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий. Звучний голос. 2》 Який видає чисті, дзвінкі звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звучний — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови