звучний —
зву́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
звучний —
-а, -е. 1》 Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий. Звучний голос. 2》 Який видає чисті, дзвінкі звуки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
звучний —
ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.
Словник синонімів української мови
звучний —
ЗВУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий. Драматична поема «Ярослав Мудрий» написана легким, звучним віршем, образною мовою (Укр. рад. драм.., 1957, 84); Звучний голос. 2. Який видає чисті, дзвінкі звуки.
Словник української мови в 11 томах