звучний
ЗВУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий.
Драматична поема «Ярослав Мудрий» написана легким, звучним віршем, образною мовою (Укр. рад. драм.., 1957, 84);
Звучний голос.
2. Який видає чисті, дзвінкі звуки.
Чому на чернігівські бандури великий попит? Тому, що вони звучні, легкі, красиві (Знання.., 1, 1966, 17).
3. перен. Пишномовний, багатообіцяючий.
— Альфа! Альфа, сюди! — Худюча Альфа, що мала таке звучне ім’я, прищуливши вуха, подалася на той поклик (Збан., Ліс. красуня, 1955, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звучний — зву́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- звучний — Лункий, гучний, голосний, р. згучний. Словник синонімів Караванського
- звучний — -а, -е. 1》 Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий. Звучний голос. 2》 Який видає чисті, дзвінкі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звучний — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови