1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звучний

зву́чний

-а, -е.

1》 Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий. Звучний голос.

2》 Який видає чисті, дзвінкі звуки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звучний — зву́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звучний — Лункий, гучний, голосний, р. згучний. Словник синонімів Караванського
  3. звучний — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  4. звучний — ЗВУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий. Драматична поема «Ярослав Мудрий» написана легким, звучним віршем, образною мовою (Укр. рад. драм.., 1957, 84); Звучний голос. 2. Який видає чисті, дзвінкі звуки. Словник української мови в 11 томах