звучно
ЗВУ́ЧНО. Присл. до зву́чний.
Він звучно поцілував батьківську руку (Довж., І, 1958, 340).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
ЗВУ́ЧНО. Присл. до зву́чний.
Він звучно поцілував батьківську руку (Довж., І, 1958, 340).