звучність
ЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
1. Якість за знач. зву́чний 1, 2.
Найбільшу звучність мають у мові голосні (Худ. чит.., 1955, 35).
2. перен. Популярність, славнозвісність.
У розміщенні картин, що їх покійний Аркадій, видно, скуповував не так заради змісту, як звучності імен їх авторів, була вишуканість (Вільде, Сестри.., 1958, 314).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me