1. Словник української мови в 11 томах

звяга

ЗВЯ́ГА, и, ж., діал.

1. Гавкання.

Не боїться вовк собаки, але його звяги (Номис, 1864, № 7253).

2. Сварка.

Вони щодня вагуються. Така звяга йде в дому [в домі] (Барв., Опов.., 1902, 536).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звяга — звя́га іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. звяга — див. сварка Словник синонімів Вусика
  3. звяга — -и, ж., діал. 1》 Гавкання. 2》 Сварка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звяга — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови