звяга

Значення в інших словниках

1. звяга — звя́га іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
2. звяга — -и, ж., діал. 1》 Гавкання. 2》 Сварка. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звяга — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови
4. звяга — ЗВЯ́ГА, и, ж., діал. 1. Гавкання. Не боїться вовк собаки, але його звяги (Номис, 1864, № 7253). 2. Сварка. Вони щодня вагуються. Така звяга йде в дому [в домі] (Барв., Опов.., 1902, 536). Словник української мови в 11 томах