звяга
ЗВЯ́ГА, и, ж., діал.
1. Гавкання.
Не боїться вовк собаки, але його звяги (Номис, 1864, № 7253).
2. Сварка.
Вони щодня вагуються. Така звяга йде в дому [в домі] (Барв., Опов.., 1902, 536).
Словник української мови (СУМ-11)ЗВЯ́ГА, и, ж., діал.
1. Гавкання.
Не боїться вовк собаки, але його звяги (Номис, 1864, № 7253).
2. Сварка.
Вони щодня вагуються. Така звяга йде в дому [в домі] (Барв., Опов.., 1902, 536).
Словник української мови (СУМ-11)