звінчати
ЗВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до вінча́ти 4.
«Діти мої любі! звінчаю я вас; ідіть до церкви». Повів їх [отець Андрій] та й звінчав зараз (Вовчок, І, 1955, 87).
Словник української мови (СУМ-11)ЗВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до вінча́ти 4.
«Діти мої любі! звінчаю я вас; ідіть до церкви». Повів їх [отець Андрій] та й звінчав зараз (Вовчок, І, 1955, 87).
Словник української мови (СУМ-11)