звіринка

ЗВІРИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до звіри́на.

Дівчинка постукала по стовбуру, білка зацікавлено глянула вниз. І зненацька звіринка наче прикипіла до гілки (Донч., IV, 1957, 262);

Чув [Євген] від людей, що мурашнище — найкраще місце для зберігання несолодких харчів — жодна звіринка не посміє наблизитись до кусючих вартових (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 238).

Значення в інших словниках

1. звіринка — звіри́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звіринка — -и, ж. Зменш.-пестл. до звірина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звіринка — Звіринка, -ки ж. ум. отъ звірина.  Словник української мови Грінченка