звірити —
зві́рити 1 дієслово доконаного виду розказати відверто; довірити зві́рити 2 дієслово доконаного виду зіставити; ви́пробувати
Орфографічний словник української мови
звірити —
I див. звіряти I. II див. звіряти II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
звірити —
I. ЗВІРЯ́ТИ що (не криючись, правдиво розповідати кому-небудь щось потаємне), ПОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИСЯ, ЗВІРЯ́ТИСЯ в чому, ДІЛИ́ТИСЯ чим, ВИПОВІДА́ТИ розм., ПОВІДА́ТИ розм., ПОВІ́ДУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
звірити —
Звірити, -ся см. звіряти, -ся.
Словник української мови Грінченка