звіритися

ЗВІ́РИТИСЯ¹ див. звіря́тися¹.

ЗВІ́РИТИСЯ² див. звіря́тися².

ЗВІ́РИТИСЯ³, рюся, ришся, недок., розм. Дивитися звіром, сердито, люто.

[Кирило:] Стоїть мацапура попліч мене і шкіриться!.. Стоїть і звіриться на мене… (Крон., II, 1958, 12);

Пан Домарат трясеться, мокрий увесь, переляканий, та присягається на всі святощі, що ні дівчини, ні ведмедиці не чіпав; князь хмуриться, ми звіримося, мов на нашого найгіршого ворога (Оп., Іду.., 1958, 527).

Значення в інших словниках

1. звіритися — зві́ритися 1 дієслово доконаного виду довіритися зві́ритися 2 дієслово доконаного виду зіставляючи що-небудь з чимось, перевіряти щось за якими-небудь показниками; переконуватися, впевнюватися в чому-небудь; зіставитися; ви́пробуватися зві́ритися 3 дієслово недоконаного виду дивитися звіром розм.  Орфографічний словник української мови
2. звіритися — I див. звірятися I. II див. звірятися II. III -рюся, -ришся, недок., розм. Дивитися звіром, сердито, люто.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звіритися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм.  Словник синонімів української мови