згаслий

ЗГА́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зга́снути.

По отих відсвітах ще не згаслого заходу нетрудно було визначити найкоротшу путь на плацдарм (Гончар, II, 1959, 328);

Особливо чудові переклади передчасно згаслого Юліана Тувіма (Рильський, III, 1956, 57);

Тепер хоч молилась стара, та не до них, не до «богів», а до тих згаслих у минулому болів і мук, і надій (Головко, II, 1957, 122);

// У знач. прикм.

Сиділи ми при згаслому багатті (Л. Укр., І, 1951, 293);

Марія глянула на неї згаслими, запалили очима (Цюпа, Назустріч.., 1958, 258).

∆ Зга́слий вулка́н див. вулка́н.

Значення в інших словниках

1. згаслий — зга́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. згаслий — [згаслией] м. (на) -слому /-с'л'ім, мн. -с'л'і  Орфоепічний словник української мови
3. згаслий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до згаснути. || у знач. прикм. Згаслий вулкан.  Великий тлумачний словник сучасної мови