згожий

ЗГО́ЖИЙ, а, е, діал.

1. Придатний, здатний.

[Варка:] Звісно, тепер кожну [дівчину] завидки беруть. Хіба мало їх є таких, що на лихе згожі? (Кроп., II, 1958, 203).

2. Згодний.

Другі кажуть: — Що, бурмістром [бурмистром]? Ми на се не згожі! Най він буде комендантом В огневій сторожі (Фр., XI, 1952, 267).

Значення в інших словниках

1. згожий — зго́жий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. згожий — -а, -е, діал. 1》 Придатний, здатний. 2》 Згодний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згожий — Зго́жий, -а, -е Годный. Поздоров Боже — твоє нам згоже. Ном. № 9705.  Словник української мови Грінченка