зголоднілий

ЗГОЛОДНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до зголодні́ти.

Зголоднілі за день опришки дивились жадібно на багатий стіл (Гжицький, Опришки, 1962, 49);

Пара зголоднілих за дорогу коней пожадливо їли отаву (М. Ол., Леся, 1960, 31);

Це була не робота, це був якийсь бенкет будування, віртуозна творчість зголоднілих за працею рук (Гончар, Південь, 1951, 65).

2. у знач. прикм. Голодний.

Зголоднілі подорожні так залюбки заходились коло його [борщу], що ніколи було й розмовляти (Гр., II, 1963, 58);

Ревіла зголодніла худоба, йдучи на пасовище (Мельн., До раю.., 1961, 60).

Значення в інших словниках

1. зголоднілий — зголодні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зголоднілий — див. голодний  Словник синонімів Вусика
3. зголоднілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до зголодніти. 2》 у знач. прикм. Голодний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зголоднілий — ГОЛО́ДНИЙ (який відчуває голод), НЕСИ́ТИЙ, ЗГОЛОДНІ́ЛИЙ, НЕГОДО́ВАНИЙ, НЕНАГОДО́ВАНИЙ (якого не погодували); БЕЗХЛІ́БНИЙ (який не має хліба). — Я повертався з роботи (саме час був рибальський) натомлений і голодний (Ю. Яновський); — Чи не бачили ви..  Словник синонімів української мови