зголоднілий
ЗГОЛОДНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до зголодні́ти.
Зголоднілі за день опришки дивились жадібно на багатий стіл (Гжицький, Опришки, 1962, 49);
Пара зголоднілих за дорогу коней пожадливо їли отаву (М. Ол., Леся, 1960, 31);
Це була не робота, це був якийсь бенкет будування, віртуозна творчість зголоднілих за працею рук (Гончар, Південь, 1951, 65).
2. у знач. прикм. Голодний.
Зголоднілі подорожні так залюбки заходились коло його [борщу], що ніколи було й розмовляти (Гр., II, 1963, 58);
Ревіла зголодніла худоба, йдучи на пасовище (Мельн., До раю.., 1961, 60).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зголоднілий — зголодні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зголоднілий — див. голодний Словник синонімів Вусика
- зголоднілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до зголодніти. 2》 у знач. прикм. Голодний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зголоднілий — ГОЛО́ДНИЙ (який відчуває голод), НЕСИ́ТИЙ, ЗГОЛОДНІ́ЛИЙ, НЕГОДО́ВАНИЙ, НЕНАГОДО́ВАНИЙ (якого не погодували); БЕЗХЛІ́БНИЙ (який не має хліба). — Я повертався з роботи (саме час був рибальський) натомлений і голодний (Ю. Яновський); — Чи не бачили ви.. Словник синонімів української мови