зголоднілий

ГОЛО́ДНИЙ (який відчуває голод), НЕСИ́ТИЙ, ЗГОЛОДНІ́ЛИЙ, НЕГОДО́ВАНИЙ, НЕНАГОДО́ВАНИЙ (якого не погодували); БЕЗХЛІ́БНИЙ (який не має хліба). — Я повертався з роботи (саме час був рибальський) натомлений і голодний (Ю. Яновський); — Чи не бачили ви.. Десь ненароком сестрички моєї, що тут заблукала.., Може, де вепра напавши неситого, криком гонила? (М. Зеров); Зголоднілі гості накинулися на їжу (З. Тулуб); Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить, Болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина (Т. Шевченко); — Якби не я, то воли й кінь стояли б в загороді цілий день ненапоєні й ненагодовані (І. Нечуй-Левицький); То з чого ж будуть жити ті тисячі бехлібних та незарібних людей..? (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зголоднілий — зголодні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зголоднілий — див. голодний Словник синонімів Вусика
  3. зголоднілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до зголодніти. 2》 у знач. прикм. Голодний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зголоднілий — ЗГОЛОДНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зголодні́ти. Зголоднілі за день опришки дивились жадібно на багатий стіл (Гжицький, Опришки, 1962, 49); Пара зголоднілих за дорогу коней пожадливо їли отаву (М. Ол. Словник української мови в 11 томах