згірклий
ЗГІ́РКЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до згі́ркнути.
2. у знач. прикм. Який став гірким, згіркнув.
Дихав [Феоктистов] згірклим пригаром дешевого вина (Кач., II, 1958, 332);
Пахло [волосся] згірклою помадою (Коцюб., І, 1955, 406).
3. у знач. прикм., перен. Який виражає гіркоту, сум.
Він обдарував згірклим усміхом Тетяну Василівну, яка кусала губи (Загреб., День.., 1964, 280).
Словник української мови (СУМ-11)