здержуваний

ЗДЕ́РЖУВАНИЙ, а, е. розм. Дієпр. пас. теп. ч. до зде́ржувати.

Лякалися, що ось-ось та мовчанка, силою здержувана, прорветься (Март., Тв., 1954, 112);

Довго здержуване хлипання перервало її мову (Фр., VI, 1951, 481);

//зде́ржувано, безос. присудк. сл.

Одною рукою здержувано її [філоксеру] в межах, другою — пускано на всі чотири сторони (Коцюб., І, 1955, 223).

Значення в інших словниках

1. здержуваний — зде́ржуваний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. здержуваний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. теп. ч. до здержувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови