здержуваний
ЗДЕ́РЖУВАНИЙ, а, е. розм. Дієпр. пас. теп. ч. до зде́ржувати.
Лякалися, що ось-ось та мовчанка, силою здержувана, прорветься (Март., Тв., 1954, 112);
Довго здержуване хлипання перервало її мову (Фр., VI, 1951, 481);
//зде́ржувано, безос. присудк. сл.
Одною рукою здержувано її [філоксеру] в межах, другою — пускано на всі чотири сторони (Коцюб., І, 1955, 223).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здержуваний — зде́ржуваний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- здержуваний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. теп. ч. до здержувати. Великий тлумачний словник сучасної мови