здичавлений

ЗДИЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Те саме, що здича́вілий.

Гасають по городах здичавлені без верхівців коні (Гончар, II, 1959, 24);

Ліс… Кілька днів підряд шумів він, з осінніми вітрами змагаючись. Розхристаний, здичавлений (Вас., II, 1959, 554).

Значення в інших словниках

1. здичавлений — здича́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. здичавлений — -а, -е. Те саме, що здичавілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови