здичавлений

здича́влений

-а, -е.

Те саме, що здичавілий.

Значення в інших словниках

1. здичавлений — здича́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. здичавлений — ЗДИЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Те саме, що здича́вілий. Гасають по городах здичавлені без верхівців коні (Гончар, II, 1959, 24); Ліс… Кілька днів підряд шумів він, з осінніми вітрами змагаючись. Розхристаний, здичавлений (Вас., II, 1959, 554).  Словник української мови в 11 томах