здичіти

ЗДИЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що здича́віти.

Собака була люта, як гадюка, і зовсім здичіла на степу (Н.-Лев., І, 1956, 500);

Він забажав ще далі втекти від світа, здичіти зовсім (Фр., VII, 1951, 15).

Значення в інших словниках

1. здичіти — здичі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здичіти — -ію, -ієш, док. Те саме, що здичавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здичіти — Здичіти, -чію, -єш гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Камен. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Камен. у.  Словник української мови Грінченка