здольщик

ЗДО́ЛЬЩИК, а, ч., іст. Землероб, який користується землею на правах здольщини.

Не діставши землі, негри змушені були працювати на полях своїх колишніх хазяїв як батраки або орендарі-здольщики (Нова іст., 1956, 189).

Значення в інших словниках

1. здольщик — здо́льщик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. здольщик — див. здольник.  Великий тлумачний словник сучасної мови