здольщик
ЗДО́ЛЬЩИК, а, ч., іст. Землероб, який користується землею на правах здольщини.
Не діставши землі, негри змушені були працювати на полях своїх колишніх хазяїв як батраки або орендарі-здольщики (Нова іст., 1956, 189).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me