здохлий

ЗДО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здо́хнути;

// У знач. прикм.

— А в другого [кріпака] кінь упав дорогою. Стоїть, бідолаха, над здохлим конем, як очманілий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49);

*У порівн. — Скочив Лис з одного маху, Бач, і впав посеред шляху, Мов здохлий, простяг лапки (Фр., XII, 1953, 12).

Значення в інших словниках

1. здохлий — здо́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. здохлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до здохнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здохлий — здо́хлий: ◊ купе́ць на здохлу ри́бу → купець  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. здохлий — Здо́хлий, -а, -е Дохлый, издохшій. Я бачила там здохлого барана, ходімо приволочимо. Рудч. Ск. І. 22.  Словник української мови Грінченка