землемір
ЗЕМЛЕМІ́Р, а, ч. Спеціаліст з межування землі (у 5 знач.) та землевпорядкування.
Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (Кучер, Полтавка, 1950, 58);
*У порівн. Чорногуз бродить по траві, як землемір (Ю. Янов., І, 1954, 256).
Словник української мови (СУМ-11)