зефір
ЗЕФІ́Р¹, у, ч., поет. Теплий легкий вітерець.
Про гомін тракторів ще згадує земля, бреде зефір пахучою ріллею… (Сос., Близька далина, 1960, 93);
Легкокрилий зефір походжав над балкою, куйовдив кучеряве верхів’я, дуби гули і шуміли (Коцюба, Перед грозою, 1958, 24).
ЗЕФІ́Р², у, ч. Вид тонкої бавовняної тканини для пошиття білизни (перев. чоловічих сорочок).
Мій шеф даватиме мені відрізи і зразки прекрасної шерсті на чоловічі й жіночі костюми, різні полотна, зефіри, шовки, попелій [поплін] (Козл., Сонце.., 1957, 123).
ЗЕФІ́Р³, у, ч., кул. Сорт фруктової пастили.
Біло-рожеві часточки зефіру.
Словник української мови (СУМ-11)