зловмисний
ЗЛОВМИ́СНИЙ, а, е.
1. Який має злі наміри.
[Норма:] Ти сприймав життя як подарунок долі: подарунок, що ні до чого не зобов’язує. Коли ж те саме життя пред’явило тобі рахунок, ти, наче зловмисний неплатник, утік до Європи (Галан, І, 1960, 445).
2. Який здійснюється із злим наміром.
— Ваше превосходительство,— почав Петров, — я випадково довідався про існування таємного, заснованого із зловмисними цілями товариства в місті Києві (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 427).
Словник української мови (СУМ-11)