зловмисник

ЗЛОВМИ́СНИК, а, ч. Той, хто має злий намір, хто задумав учинити або вчинив який-небудь злочин; злочинець.

У кожному новому творі шукав [Булгарін] кримінал, а в особі автора бачив зловмисника (Полт., Повість.., 1960, 542).

Значення в інших словниках

1. зловмисник — зловми́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зловмисник — Злочинець, лихочинець, ок. злодіяка.  Словник синонімів Караванського
3. зловмисник — див. злодій  Словник синонімів Вусика
4. зловмисник — -а, ч. Той, хто має злий намір, хто задумав учинити або вчинив який-небудь злочин; злочинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зловмисник — ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець).  Словник синонімів української мови