злодійкуватий

ЗЛОДІЙКУВА́ТИЙ, а, е. Схильний до злодійства; нечесний, хитрий.

На нашому кутку був хлопець Архип. З ним нам не веліли товаришувати, бо він був злодійкуватий дуже й брехливий (Вас., II, 1959, 467);

Ось тут виріс найбільший сонях, з головою завбільшки з миску. Та злодійкуваті горобці внадились видзьобувати насіння (Донч., IV, 1957, 49);

// Який виражав схильність до злодійства, нечесність, хитрість.

Злодійкувате його обличчя уперто схилилося вниз (Вас., І, 1959, 342);

— О, і ти вже встала! — вигукнув Єгипта і, наче вмившись своєю злодійкуватою усмішкою, справді відступився, дав дівчині місце біля умивальника (Гончар, Тронка, 1963, 258);

Трохи згодом до Оксани прибіг Павло Лущик, молодий, плечистий, з темними злодійкуватими очима парубок (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 91).

Значення в інших словниках

1. злодійкуватий — злодійкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. злодійкуватий — див. злодій  Словник синонімів Вусика
3. злодійкуватий — -а, -е. Схильний до злодійства; нечесний, хитрий. || Який виражає схильність до злодійства, нечесність, хитрість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злодійкуватий — ЗЛОДІЙКУВА́ТИЙ (схильний до злодійства), ХАПКИ́Й розм., ХВАТКИ́Й розм. На нашому кутку був хлопець Архип. З ним нам не веліли товаришувати, бо він був злодійкуватий дуже й брехливий (С. Васильченко); На пасіку треба чоловіка, щоб не хапкий (Словник Б. Грінченка).  Словник синонімів української мови
5. злодійкуватий — Злоді́йкува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. злодійкуватий — Злодійкуватий, -а, -е Вороватый.  Словник української мови Грінченка