1. Словник української мови в 11 томах

злодійкуватий

ЗЛОДІЙКУВА́ТИЙ, а, е. Схильний до злодійства; нечесний, хитрий.

На нашому кутку був хлопець Архип. З ним нам не веліли товаришувати, бо він був злодійкуватий дуже й брехливий (Вас., II, 1959, 467);

Ось тут виріс найбільший сонях, з головою завбільшки з миску. Та злодійкуваті горобці внадились видзьобувати насіння (Донч., IV, 1957, 49);

// Який виражав схильність до злодійства, нечесність, хитрість.

Злодійкувате його обличчя уперто схилилося вниз (Вас., І, 1959, 342);

— О, і ти вже встала! — вигукнув Єгипта і, наче вмившись своєю злодійкуватою усмішкою, справді відступився, дав дівчині місце біля умивальника (Гончар, Тронка, 1963, 258);

Трохи згодом до Оксани прибіг Павло Лущик, молодий, плечистий, з темними злодійкуватими очима парубок (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злодійкуватий — злодійкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. злодійкуватий — див. злодій Словник синонімів Вусика
  3. злодійкуватий — -а, -е. Схильний до злодійства; нечесний, хитрий. || Який виражає схильність до злодійства, нечесність, хитрість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злодійкуватий — ЗЛОДІЙКУВА́ТИЙ (схильний до злодійства), ХАПКИ́Й розм., ХВАТКИ́Й розм. На нашому кутку був хлопець Архип. З ним нам не веліли товаришувати, бо він був злодійкуватий дуже й брехливий (С. Васильченко); На пасіку треба чоловіка, щоб не хапкий (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови
  5. злодійкуватий — Злоді́йкува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. злодійкуватий — Злодійкуватий, -а, -е Вороватый. Словник української мови Грінченка