злорадо

ЗЛОРА́ДО, присл. Із злорадством.

— Бояться наші благочинні, що ризи їм промокнуть,— злорада каже Лобатий (Гончар, II, 1959, 358);

Чарнецький так злорадо, з таким запеклим сказом зареготався, що навіть здригнувся від жаху Лянцкоронський (Стар., Облога.., 1961, 62).

Значення в інших словниках

1. злорадо — злора́до прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. злорадо — присл. Із злорадством.  Великий тлумачний словник сучасної мови