злорадство
ЗЛОРА́ДСТВО, а, с. Почуття злого задоволення від чиєїсь невдачі, чийогось нещастя.
Не хижа злоба, не злорадство хитрого, не жадібність ненаситного світилась в його очах, а радість перемоги (Кол., Терен.., 1959, 41);
Шухновський повідав це з підкресленим злорадством і глумом у голосі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 115);
Інколи важка задума входила йому в світло-жолудеві очі, тьмарила темні крапинки у них. І тоді в Христини прокидались то злорадство, то невловимий жіночий жаль (Стельмах, І, 1962, 603).
Словник української мови (СУМ-11)