злочинник

ЗЛОЧИ́ННИК, а, ч., рідко. Те саме, що злочи́нець.

Пан Герлічка аж підскакує, аж по хаті бігає, аж зубами скрегоче. Нібито він так сердиться на злочинників (Фр., IV, 1950, 500);

— За віщо вона так мучиться? Кожному злочиннику кажуть, за віщо його судять, а вона не знає, за віщо їй кара (Л. Янов., І, 1959, 406).

Значення в інших словниках

1. злочинник — злочи́нник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. злочинник — -а, ч., рідко. Те саме, що злочинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злочинник — ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець).  Словник синонімів української мови
4. злочинник — Злочи́нник, -ка, -кові, -нику! -ники  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)