1. Словник української мови в 11 томах

злочинник

ЗЛОЧИ́ННИК, а, ч., рідко. Те саме, що злочи́нець.

Пан Герлічка аж підскакує, аж по хаті бігає, аж зубами скрегоче. Нібито він так сердиться на злочинників (Фр., IV, 1950, 500);

— За віщо вона так мучиться? Кожному злочиннику кажуть, за віщо його судять, а вона не знає, за віщо їй кара (Л. Янов., І, 1959, 406).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злочинник — злочи́нник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. злочинник — -а, ч., рідко. Те саме, що злочинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злочинник — ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець). Словник синонімів української мови
  4. злочинник — Злочи́нник, -ка, -кові, -нику! -ники Правописний словник Голоскевича (1929 р.)