1. Словник української мови в 11 томах

злочинницький

ЗЛОЧИ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до злочину.

Після злочинницького вбивства Сергія Мироновича Кірова партія направляє товариша Жданова в Ленінград (Літ. газ., 9.IX 1946, 1);

Засобами фантастики оригінальна розвінчується злочинницька сутність філософії індивідуалізму, егоцентризму в трагедії українського радянського драматурга О. Левади «Фауст і смерть» (Рад літ-во, 3, 1964, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злочинницький — злочи́нницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. злочинницький — -а, -е. Стос. до злочину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злочинницький — ЗЛОЧИ́ННИЙ (який є злочином, містить у собі злочин), ЗЛОЧИ́ННИЦЬКИЙ, ЗЛОДІ́ЙСЬКИЙ, КА́РНИЙ юр., КРИМІНА́ЛЬНИЙ юр. (пов'язаний із замахом на життя та майно). Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (А. Словник синонімів української мови