1. Словник української мови в 11 томах

злочинниця

ЗЛОЧИ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до злочи́нець.

Припавши головою до поручат, ридає, все на світі загубивши, присуджена до кари злочинниця… (Гр., І, 1963, 401);

Хай заб’є її Корж, злочинницю й зрадницю, що забула свій обов’язок задля ворога, людолова!.. (Тулуб, Людолови, I, 1957, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злочинниця — злочи́нниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. злочинниця — -і. Жін. до злочинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злочинниця — Злочи́нниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)