1. Словник української мови в 11 томах

злочинний

ЗЛОЧИ́ННИЙ, а, е.

1. Який є злочином, містить у собі злочин (у 1 знач.).

Агресивний характер американського імперіалізму особливо наочно виявляється в злочинній війні проти в’єтнамського народу (Резол. XXIII з.., 1966, 8);

Ще вчора не думала вона воювати, ніколи не готувалась до цього, будучи переконаною, що всяке людовбивство — злочинне (Гончар, II, 1959, 96);

Ольга починає підозрівати, що причина цього розпачливого кроку сестри пов’язана з злочинною діяльністю того «типа» (Вільде, Сестри.., 1958, 368);

У нас є ще люди, які грубо порушують правопорядок; їх злочинні дії заважають творчій праці нашого народу, отруюють життя багатьом чесним трудівникам (Ком. Укр., 9, 1966, 19).

2. Який чинить, учинив злочин (у 1 знач.).

[Аецій Панса:] Так сам же ти, казав — злочинна секта (Л. Укр., II, 1951, 370);

Заступає дружина дітей і в жахливому мовчанні дивиться на свого злочинного чоловіка. А він стоїть побілілий від шаленого внутрішнього меню (Довж., І, 1958, 111).

3. Який заслуговує на осуд; неприпустимий.

Власне, Михайло Процак не зробив нічого злочинного. Він просто не захотів добровільно відмовитись від пільги, яку надавали фахівцям (Дмит., Обпалені.., 1962, 16);

Всі попередні дані свідчили лише.. про злочинне ставлення Арапнікова до своїх обов’язків на станції (Трубл., І, 1955, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злочинний — злочи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. злочинний — ЗЛОЧИННИЙ – ЗЛОЧИННИЦЬКИЙ Злочинний. Який є злочином, містить у собі злочин; який чинить злочин; який заслуговує на осуд, неприпустимий: злочинна війна, злочинне вбивство, злочинна діяльність, злочинна людина, злочинне ставлення. Пох. злочинність. Літературне слововживання
  3. злочинний — [злочин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. злочинний — -а, -е. 1》 Який є злочином, містить злочин (у 1 знач.). 2》 Який чинить, учинив злочин (у 1 знач.). 3》 Який заслуговує на осуд; неприпустимий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. злочинний — ЗЛОЧИ́ННИЙ (який є злочином, містить у собі злочин), ЗЛОЧИ́ННИЦЬКИЙ, ЗЛОДІ́ЙСЬКИЙ, КА́РНИЙ юр., КРИМІНА́ЛЬНИЙ юр. (пов'язаний із замахом на життя та майно). Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (А. Словник синонімів української мови
  6. злочинний — Злочи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. злочинний — Злочинний, -а, -е Злодѣйскій, преступный. Словник української мови Грінченка