1. Літературне слововживання

злочинний

ЗЛОЧИННИЙ – ЗЛОЧИННИЦЬКИЙ

Злочинний. Який є злочином, містить у собі злочин; який чинить злочин; який заслуговує на осуд, неприпустимий: злочинна війна, злочинне вбивство, злочинна діяльність, злочинна людина, злочинне ставлення. Пох. злочинність.

Злочинницький. Який стосується злочину, злочинця: злочинницькі наміри, злочинницька сутність.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злочинний — злочи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. злочинний — [злочин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. злочинний — -а, -е. 1》 Який є злочином, містить злочин (у 1 знач.). 2》 Який чинить, учинив злочин (у 1 знач.). 3》 Який заслуговує на осуд; неприпустимий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злочинний — ЗЛОЧИ́ННИЙ (який є злочином, містить у собі злочин), ЗЛОЧИ́ННИЦЬКИЙ, ЗЛОДІ́ЙСЬКИЙ, КА́РНИЙ юр., КРИМІНА́ЛЬНИЙ юр. (пов'язаний із замахом на життя та майно). Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (А. Словник синонімів української мови
  5. злочинний — Злочи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. злочинний — ЗЛОЧИ́ННИЙ, а, е. 1. Який є злочином, містить у собі злочин (у 1 знач.). Агресивний характер американського імперіалізму особливо наочно виявляється в злочинній війні проти в’єтнамського народу (Резол. XXIII з.. Словник української мови в 11 томах
  7. злочинний — Злочинний, -а, -е Злодѣйскій, преступный. Словник української мови Грінченка