1. Літературне слововживання

зло

ЗЛО – ЗЛОБА – ЗЛІСТЬ

Зло. 1. Щось погане, недобре. Безбожний царю! Творче зла (Т.Шевченко); Він не такий чоловік, щоб комусь зло заподіяв (Ганна Барвінок). У словосп.: корінь зла, як на зло. 2. Почуття роздратування, гніву, досади на когось, щось; розлюченість. – Тройку коней! – грізно крикнув писар на його та так, аж почервонів зі зла (О.Стороженко); Зло мене взяло (Ю.Яновський). У словосп.: зганяти зло, зривати зло.

Злоба. 1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі до когось; бажання заподіяти зло. Кожен сантиметр простору відчайна злоба ворога пронизувала кулями (Я.Качура); – Яка підлота, яка злоба! Як ви можете вважати мене здібним до такої гидоти? (Г.Хоткевич). 2. Велике роздратування; розлюченість. Темні очі блиснули лютою злобою (М.Стельмах); Санька підбігла до Кузя, тягла його за рукав і аж клекотіла від злоби (Григорій Тютюнник). У словосп. на злобу дня.

Злість, злості, ор. злістю. Те саме, що злоба. Кайдашиха помила по лікті руки і кинулась з злістю на діжу, як на свого ворога (І.Нечуй-Левицький); Соломія горіла од сорому й злості (М.Коцюбинський). У словосп.: зганяти злість, зривати злість, накипіла в серці злість, на злість.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зло — зло 1 іменник середнього роду що-небудь погане, недобре; почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість зло 2 іменник середнього роду нещастя, лихо, горе зло 3 прислівник злісно, жорстоко незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зло — як ім. зле, погане, недобре; (на кого) ЗЛІСТЬ; мн. ЗЛА, Р. НЕЩАСТЯ, лихо. Словник синонімів Караванського
  3. зло — див. капость; чорт Словник синонімів Вусика
  4. зло — I зла, с. 1》 Що-небудь погане, недобре; прот. добро. 2》 рідко мн. зла, зол. Нещастя, лихо, горе. 3》 Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Як (наче і т. ін.) на зло — наче навмисно. II присл. Злісно, жорстоко. || Недоброзичливо, сердито. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зло — Бридиться злим, а йде за ним. Коли хто критикує зло, а сам його робить. Від злого давця бери і капця. Від лихого довжника бери, що лиш можеш. Добро довго пам'ятається, а зло ще довше. Зроблену нам кривду довше пам'ятаємо, як зроблене добро. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. зло — зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Фразеологічний словник української мови
  7. зло — ЗЛО — категорія, що охоплює усе ціннісно-негативне (в практичному відношенні), протилежне щодо блага і добра. У площині протистояння благу як такому... Філософський енциклопедичний словник
  8. зло — ЗЛО (що-небудь погане, недобре, шкідливе), ЛИ́ХО підсил. Соціальне зло; — Їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
  9. зло — ЗЛО¹, зла, с. 1. Що-небудь погане, недобре; протилежне добро. Лисиця так Сові казала: — От де по правді можна жить І доленьку хвалить; В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. зло — Зло, зла с. Зло. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити? Єв. Мр. III. 4. Ну, брате, — кажуть: — як ти жив? Добро чи зло робив? Гліб. 14. Словник української мови Грінченка